Винограднику Мій, Я тебе обкопав і очистив.
Я живою водою, щоденно, тебе поливав.
І проміннями сонця, щодня зігрівав твоє листя;
І рясного і доброго плоду від тебе чекав.
Що, скажи ти Мені? Що іще не зробив Я для тебе?
Так, з терпінням, чекав, що родитимеш ти виноград.
Але ягоди дикі вродив ти сьогодні для Мене.
Знову диким стаєш, знову все повертаєш назад.
Винограднику Мій, знову йду Я сьогодні до тебе.
Іду ще раз, щоб обрізать, сполоть щоб твої бур'яни.
Обкопаю ще раз, дощ рясний дам іще тобі з неба.
Може ще принесеш ти мені довгожданні плоди.
Так, щоденно, Господь до Свого виноградника кличе.
І, щоденно, старанно працює й працює над ним.
Винограднику Божий, час приходу Господаря близько.
З чим застане тебе? Чи назве виноградом Своїм?
О, лукаві часи, яке ж стало тепер християнство?
Як же часто стрічаються гарні на вигляд гроби.
Вигляд зовнішній, часто, сама лиш духовність і святість.
Тільки, в Божих очах, всі давно уже мертві вони.
Не сховаєш від Бога не сварливість, ні заздрість, не скупість.
Кожна думка відкрита і кожне стремління души.
Над очищенням серця Господь наш, щоденно, працює.
Ти відкрити, у відповідь, серце Йому поспіши.
Може люди тебе порахують простим, непримітним.
І в розмовах щоденних своїх не похвалять тебе.
Але Бог в твоїм серці побачить небеснеє світло,
Своїм любим дитям, виноградником плідним назве.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
И тоска без конца и без края . - Николай Зимин И мелькают стога да погосты .
И струится дурманящий дым .
И проносятся годы , как версты ...
Те , которых терять не хотим .
И чем дальше , тем хуже и злее .
И чем дальше , тем все холодней .
И чем дальше , дороже , роднее
Нам прошедшее жизни своей .
Поэзия : Разочарование - Людмила Солма *)Примечание/пояснение:
*«Былых величий, срам» - (обтрепанная неприглядность разочарований) «лоскуты» житейских парусов надежды или веры во что-то значимое…
**Это был единовременно-эмоциональный экспромт порыв, показавшийся тогда немного странным в реальности осмысления. Нынче под углом воспоминаний принимаю его, как некую поэтическую абстрактность констатаций «разбитых» некогда житейскими обстоятельствами возможной или предполагаемой значимости тогдашних «надежд или чаяний» - разочарование?! с кем же не бывало такого в те сумбурно 90-е года...
Людмила Солма, 09.11.2008
