Не секрет, что с годами стареем все мы.
Терпит юность, увы, поражение,
Как недавно мы, кажется, были детьми…
Но взглянув на свое отражение
Что мелькнет в зеркалах, мы промолвим подчас:
— А я – точная копия матери.
И не только ее выражение глаз,
А во всем - от волос до характера.
Это сходство мы все пронесли через жизнь,
Как Господень подарок таинственный.
Не игра хромосом, не природы каприз
Что живет уникально-единственный,
Не похожий на прочих любой человек,
Сотворенный по образу Божьему.
Не за тем, чтоб менять направление рек,
И творить, что ему не положено,
Но чтоб с каждым десятком подаренных лет,
Умножалось в нас Божье подобие.
А без этого смысла и счастия нет.
И не образы мы, а надгробия.
Нас Всесильный Господь не оставил во тьме.
Свет оставил нам в виде Писания,
Чтобы в сердце любом, чтобы в каждом уме
Воцарилось о Боге познание,
Как о добром и нежном Небесном Отце-
Справедливом, Всесильном и Любящем.
Он в начале пути и Он также в конце.
В настоящем, прошедшем и в будущем.
На Него стать похожими – наша мечта
В доброте, всепрощении, святости.
Мы имеем пример, Бог послал нам Христа.
В Нем избрал Он нас с вами для радости.
К этой цели святой приближаемся мы.
Там забудутся боль, унижение,
Ведь для Бога всегда остаются детьми.
Те, кто стали Его по рождению.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
