Стомили люди. Господи, сто МИ.
І жодного, хто стишує громи.
І виславляють купно град і Смерть.
Сади розчахнені. Хиткий мольберт.
У мирті погорільці, прах жар-птиць.
Невловні істини шугають між кислиць…
Ні маяка, ні плину, ні ріки.
Лиш триязикі бонзи й кулаки.
Приблудні псюги, рейвах плямних мас.
Небесні сфінкси падають на нас.
Та вже отам – серед піщаних лук –
Здіймає Син Твій жовту кушпелу...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Без названия - Наташа Дивак Это тоже произведения нашего брата Олега Анатольевича. Бог находит Свои таланты даже там, где процветают боль и смерть. Я не перестаю восхищаться моим Господом, за Его верность и любовь к грешному миру.
